Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 5880 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
не хотелось бы вас обидеть, но думаю, что каждому серьезному поэту,как начинающему, так и имеющему значительный опыт, необходима конструктивная критика, для того, чтобы он мог развиваться в творчестве. Первое, что бросилось в глаза, - это строка "Олень гордый ждет свободу" - думаю, смысл не изменится, но звучать будет красивее: "Ждет олень свободу гордо - ...". Далее в 3-й строфе вы сменили ритм - это тоже не украшает произведение. Можно попробовать просто переставить строки и ритм вернется. а вот строку "Взгляд холодный - пик мгновенья" я бы вообще изменил, поскольку не понятен ее смысл - похоже на неграмотную погоню за рифмой. Тоже самое прослеживается и дальше - постарайтесь относиться к рифме, как и к другим средствам выразительности не как к цели произведения, а как к способу художественного оформления ценной мысли. Бесспорно, то, как вы донесете эту мысль тоже немало важно, но если благозвучие стиха требует пожертвовать хорошей мыслью - это признак либо ленивого поэта, не желающего трудолюбиво шлифовать каждый свой стих, либо признак бездарности. Комментарий автора: Стих доработан и готов для обзора
Лидия
2024-06-14 21:17:28
Спасибо! Все хорошо! "Доброжелателей" много. Не обращайте внимания. Собака лает - караван идет! Благословений!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
